monomahЦентр стратегічних та міжнародних досліджень – CSIS (Center for Strategic & International Studies, Вашингтон) нещодавно опублікував дослідження «Undersea Warfare in Northern Europe» («Підводна війна в Північній Європі»). Експерти Центру в даному документі констатували, що сьогодні порушений баланс підводних сил між Росією та Заходом. Якщо під час розвалу Радянського союзу перевага була на стороні НАТО, то на сьогодні керівництво Росії намагається, не лише повернути колишні позиції країни та спробувати досягти паритету, а й прагне отримати перевагу.

 

 

На думку експертів CSIS країни Альянсу на сьогодні не готові протистояти новим викликам з боку Росії, в контексті забезпечення безпеки від підводних човнів в Північній Атлантиці, з огляду на втрату своїх можливостей. За їх оцінками, Сполученим Штатам, їх скандинавським союзникам та партнерам по НАТО гостро необхідно інвестувати значні ресурси в нові технології, інтенсивні тренування, і, перш за все, в більш тісне співробітництво, щоб протистояти загрозі протистояння з боку Росії під водою в Північній Атлантиці.


Американські експерти переконанні, що незважаючи на те, що Росія перебуває в економічній кризі, її економіка щодня втрачає з причини дії санкцій та падіння цін на нафту та газ, в суднобудівній галузі зберігається безлад і підводний флот становить лише одну п'яту свого розміру в період Холодної війни (CSIS нарахував всього 56 оперативних підводних човни на сьогодні в порівнянні з 240 у 1991 році), Кремль поступово відновлює свій кадровий та технічний потенціал. Так, лише у 2015 році Росія витратила на розвиток військово-морського флоту майже - 700,3 млрд рублів, що на 38,6% більше ніж у 2014 році, а також більше ніж на всі інші роди та види військ.


Одночасно з цим, Москва за рахунок використання наявного флоту поступово збільшує свою присутність в Північній Атлантиці. Звичайно, інтенсивність патрулювання на підводних човнах залишається нижчою, ніж за часів Холодної війни, але сам факт поновлення такої діяльності створює передумови до загострення протистояння, якого не було двадцять останніх років. Про це свідчать наслідки подій пов’язаних із вторгненням російських підводних човнів в шведські, фінські та британські води.


В свою чергу, співпраця, яка була серед країн Північної Атлантики та Балтики в сфері протичовнової боротьби - ASW (Anti-Submarine Warfare) за часів Холодної війни, на сьогодні відсутня. Це пов’язано з низкою факторів, серед яких те, що країни НАТО після розвали Радянського Союзу вже не очікували отримати нові виклики з боку РФ. Альянс, фактично, відмовився від стратегії ASW, а більша частина протичовнових можливостей на морі були демонтовані або вийшли з ладу.


За оцінками CSIS найбільших втрат боєздатності останнім часом зазнав Королівський флот Великобританії. У 2014 році був списаний останній авіаносець Illustrious, а у 2011 році - літаки базової патрульної авіації дальнього радіусу дії Nimrod. Поновлення можливостей очікується лише через деякий час за рахунок нових авіаносців класу Elizabeth, які зараз будуються, та літаків P-8 Poseidon, контракт стосовно поставки 9 машин даного типу був підписаний під час виставки Farnborough-2016. Великобританія також будує атомний підводний човен класу Astute (дві вже перебувають на озброєнні) і розробляє новий фрегат Type 26, які матимуть сучасні можливості з протидії підводним човнам. Однак вони не зможуть істотно підвищити здатність Великобританії в сегменті протичовнової оборони в короткостроковій перспективі.

1 0
Протичовнова війна стає все більш складним і коштовним заходом навіть для Сполучених Штатів. Незважаючи на те, що США наближаються до того, щоб мати всі можливості щодо захисту своїх територій (повітряний, надводний та підводний компоненти) від російських підводних човнів, країна має певні прогалини, що дозволяють нанести значної шкоди військовим та цивільним об’єктам збоку потенційного ворога. Так, система SOSUS (американська мережа підводних акустичних детекторів (гідрофонів чи пасивних сонарів) для реєстрації переміщень підводних човнів) на сьогодні практично не існує, а ефективність інших елементів системи підводного захисту від сучасних російських підводних човнів знаходиться під питанням. Безперечно, певні негативні наслідки втрати бойової готовності системи SOSUS компенсує створена інтегрована система Undersea Surveillance System (IUSS), яка включає в себе систему SURTASS (Гідроакустична система протичовнового спостереження, що складається з антен, що буксуються судном і призначена для виявлення підводних човнів. За станом на 2009 рік SURTASS встановлена на чотирьох суднах типу Victorious і Impeccable). Однак цього не достатньо. Починаючи з Тихого океану фрегати класу Perry поступово знімаються з озброєння, а на їх заміну прийдуть спірні за можливостями кораблі Littoral Combat Ship, кількість яких скорочена до 40. Стосовно підводних човнів, то наявні класу Los Angeles, виходять з лав ВМС швидше, ніж нові класу Virginias надходять на озброєння.


Сьогодні США може підтримувати лише кілька підводних човнів безперервно у Європі, при цьому РФ має близько 10 новітніх атомних підводних човни лише на Північному флоті. США не вистачає власних підводних човнів, щоб переслідувати всі російські, що прямуватимуть до узбережжя Сполучених Штатів у випадку загострення ситуації.


В свою чергу Франція, має один з найбільш боєздатних флотів в Європі з повним арсеналом засобів протичовнової боротьби. Країна володіє єдиними атомним авіаносцем серед країн НАТО, окрім США, нещодавно модернізованим парком патрульних літаків, атомних підводних човнів та вертольотів. Однак, на думку CSIS, основна увага французів зосереджена на Середземному морі, причому більша частина їхнього флоту в Тулоні, тому їх сили та засоби можуть бути недоступні для Північноатлантичного конфлікту.


У Балтійському морі, найбільш боєздатними є ВМС Швеції. Шведи мають передові дизельні підводні човни класу Gotland. Шведські підводні човни добре підходять до балтійських глибин, якими не є американські човни з атомними двигунами. Швеція знаходиться на вершині потенційної бойової зони в Балтійському морі і її дизельні підводні човни можуть досягати потрібну їм точку без жодних проблем. Крім того, швецькі корвети Visby мають високоякісні гідролокатори. Також країна знаходиться в процесі придбання вертольотів ПЧО, проте не має жодних планів стосовно закупівлі патрульних літаків наземного базування, з огляду на те, що літаки дальнього радіусу дії не потрібні у вузькій Балтиці. Однак єдина проблема зі Швецією в тому, що країна не є членом НАТО, що впливає на характер взаємовідносин. Тим не менш, після російської агресії в Україні нейтральна держава все більше схиляється до більш глибокої співпраці з Альянсом, залишаючись, поки що, не інтегрованою до його структур. Майже, аналогічна ситуація з Фінляндією, яка має дещо слабші протичовнові можливості.


Жодна з країн Європи не може відтворити повний спектр протичовнової оборони сама по собі. Всі вони потребують один одного, і Сполучені Штати потребують їх. Саме тому, в дослідженні CSIS декілька разів акцентують вагу на необхідності відновлення і зміцнення тісної співпраці між країнами НАТО, яка мала місце за часів Холодної війни. Лише повна система в поєднанні стаціонарних датчиків, таких як SOSUS , літаків базової патрульної авіації дальнього радіусу дії, приховане патрулювання за російськими підводними човнами власним підводними засобами та широке застосування надводних кораблів з вбудованими сонарами та вертольотів для захисту конвоїв та ключових цілей, зможе гарантувати, збереження безпеки для країн НАТО в Північній Атлантиці.


З огляду на обставини, що склалися експерти CSIS в своєму дослідженні «Undersea Warfare in Northern Europe» рекомендують терміново зосередити увагу на кількох ключових позиціях:
- підвищити інституційну готовність шляхом організації більш тісної співпраці НАТО зі Швецією і Фінляндією, через кооперацію з таким структурним елементом країн Північної Європи як NORDEFCO (Nordic Defence Cooperation);
- оновити морську стратегію НАТО від 2011 року (2011 Alliance Maritime Strategy) так, щоб вона відображала наявну російську загрозу, а також створити Центр підвищення кваліфікації з питань протичовної боротьби (ASW «Center of Excellence»), який би поєднав військово-морські сили країн учасників з метою розробки та реалізації спільних підходів Альянсу в процесі боротьби з підводними човнами;
- підвищити рівень підготовки особового складу НАТО в сфері протидії підводним човнам за рахунок організації міжнародних курсів підготовки персоналу - ASW «Command, Weapons, and Tactics» на зразок курсів підготовки командних кадрів для підводного флоту Великобританії «Perisher», а також збільшити кількість протичовнових навчань, таких яких BALTOPS та Dynamic Mongoose;
- підвищити технологічну готовність Альянсу за рахунок розробки та впровадження захищеної системи датчиків протичовнової боротьби, закритих каналів передачі даних від них, а також створення об'єднаного центру НАТО, куди стікалася б вся інформація стосовно підводної обстановки в регіоні відповідальності та відображалася інформація про пересування підводних човнів країн членів.


CSIS акцентує увагу на потребі створення надійної, захищеної комп'ютерної мережі, яка б забезпечувала швидку передачу даних стосовно результатів спостереження за підводною обстановкою. Крім того, модернізована чи нова система ASW має також використовувати безпілотні літальні апарати - в повітрі, на поверхні та під водою, які забезпечать розширення протичовнових можливостей та зменшить навантаження на персонал.


В кінцевому рахунку, на думку CSIS, має бути реалізований «федеративний підхід», при якому кожен союзник за рахунок побудови окремих елементів системи протичовнової боротьби на окремій ділянці, вносить свій вклад у забезпечені протичовнової боротьби на всій території відповідальності Альянсу.

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues