57485830 червня цього року в Промисловому комітеті Євроатлантичної Асоціації Польщі (SEA) відбулись дебати щодо співробітництва оборонної промисловості Польщі та України, а також проблем та перешкод його розвитку.

 


Вступом до дебатів були виступи запрошених гостей, в т.ч. генерала Вальдемара Скжипчака (колишнього заступника міністра національної оборони РП), пана Даріуша Олещука – Senior Partner в міжнародній юридичній компанії DENTONS та представників промислових лобістських кіл Польщі та Польсько-Української торгової палати.

 

За оцінками як членів SEA, так і польських лобістів, у польських підприємствах досить непогано обізнані щодо можливостей розвитку польсько-української співпраці в сфері виробництва, торгівлі військовою технікою та матеріалами. Україна має не лише знання та досвід модернізації пострадянської техніки, але й в декількох сферах досягла світового рівня сучасних технологій. Для Польщі особливо цікавими є, наприклад, технології виробництва ракетних боєголовок (особливо протитанкових та протиповітряних), ракет класу повітря-повітря, активного захисту бронетанкової техніки, модернізації вертольотів, тощо.

 

Також великий потенціал для спільних дій існує в реалізації проектів на ринках третіх країн, де традиційно зберігається попит на модернізацію радянської техніки або створення на її базі оновлених варіантів.

 

Важливо, що протягом дебатів було визначено низку поточних проблем і перепон, які ускладнюють подальший розвиток співробітництва у сфері ВТС між двома країнами, а саме:

 

1. Підписана ще у 1996 році угода з Україною про взаємні поставки та співпрацю оборонної промисловості обох країн ставила за мету створення в рамках вже існуючого Комітету з питань економічного співробітництва та торгівлі спеціального підкомітету з питань співпраці оборонних секторів. На базі схваленого у 2012 році Протоколу з польського боку підкомітет мав би функціонувати при Міноборони. Нажаль, певною мірою внаслідок політичних факторів, підкомітет не було створено по сьогоднішній день. Водночас, навіть якщо нарешті підкомітет буде сформовано, це не вирішить основної проблеми для розвитку взаємної співпраці, якою є відсутність політичної волі для поглиблення співробітництва та забезпечення цьому процесу політичної підтримки з боку ключових осередків у Польщі. Тому виправданим було б підвищення статусу підкомітету через розміщення на його чолі особи у вищому ранзі і наділення її повноваженнями як від міністра оборони, як і від віце-прем’єра Моравєцького. Оскільки розвиток польської оборонної промисловості має стати одним із ключових елементів великої програми модернізації польської економіки.

 

2. Щоб ефективно розвивати співпрацю оборонної промисловості польська сторона має чітко визначити, розвитком та отриманням доступу до яких технологій ми зацікавлені. І, звичайно, виділити на це відповідні ресурси, оскільки власне ОПК в теперішньому стані не під силу такі витрати.

 

3. Перешкодою, зафіксованою польськими учасниками дебатів, є також «інша» бізнес-культура керівного складу української оборонки, особливо її державної частини, та схильність до перебільшеного захисту військових і промислових таємниць. Як результат, інколи важко оцінити рівень сучасності українських технологій через недоступність різноманітних інформацій та даних.

 

4. Проблемою у взаємних контактах також є повільність процесу прийняття рішень, що видно хоча би з відсутності відповідей на листування. І стосується це обох сторін, хоча в різній мірі. Потенційно, реакція підкомітету може бути важливим елементом у вирішенні цієї проблеми.

 

5. Членство Польщі в НАТО та ЄС накладає на польський експорт та імпорт озброєнь, військової техніки і технологій подвійного призначення додаткові обмеження. Тому присутні побоювання, що польсько-українська співпраця в оборонному секторі, отримання українських технологій чи спільне виробництво якихось видів техніки чи озброєння, може бути з чисто комерційних та конкурентних причин заблокована в структурах Альянсу або ЄС. Звідси випливає додаткова вага політичної підтримки на урядовому рівні.

 

6. В недалекому минулому експорт в Україну польської техніки був блокований через відсутність відповідних дозволів польською стороною. Можна припускати, що це був результат нерішучості політики польського уряду. Чіткий посил відповідних інституцій (Міноборони, МЗС чи Міністерства розвитку) мають ці сумніви розвіяти.

 

7. Учасники дебатів звертали увагу на те, що попри формальне ембарго на будь-які поставки запчастин до військової техніки з Росії чи в Росію українські підприємства вимушені обходити це ембарго, щоб забезпечити працездатність військової техніки в Збройних Силах України. Таким чином, коопераційні зв’язки з часів СРСР не були повністю зірвані. А це породжує побоювання щодо «щільності» співробітництва та безпеки технологій та технічних даних, які передаються в Україну. Спецслужби Польщі та України мають в цьому контексті велику роль та поле для співпраці.

 

8. В розвитку співробітництва оборонних промисловостей двох країн велику роль може і має відіграти концерн Polska Grupa Zbrojeniowa. Нажаль, попри спливаючий час, досі не видно чіткої, деталізованої та конкретної стратегії цієї групи. Схоже, що окремі об’єкти, які входять до її складу, все ще працюють самі по собі. В структурі домінує атмосфера нестабільності та невпевненості у завтрашньому дні.

 

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues