160716 ВИР 0Як відзначають фахівці Центру досліджень армії, конверсії и роззброєння, в липні ц.р. зберігатиметься напруження між Заходом та Росією, що негативно відбиватиметься на стані національної безпекової обстановки. Слід наголосити, що саміт НАТО у Варшаві (відбувся 8–9 липня) стимулював активізацію загального протистояння на усіх та також керованого Росією угруповання в українському Донбасі.

 

 

За умов загальної м’якості позиції НАТО, Альянс зберіг санкції проти Росії та низку позицій, які дратують Кремль. Серед іншого, Москва демонструє подальші плани реалізувати наміри у зоні своїх інтересів, до якої відноситься й Україна. Загальні залякування, до яких вдається керівництво Росії, спричинило прохолодне відношення всередині НАТО щодо можливості надання реальної військової допомоги Україні (що знайшло реальне відображення в результатах саміту НАТО, та про що у окремих матеріалах нижче). Крім того, Москва вдається до посилення сигналів та погіршення загальної риторики по відношенню до Заходу, і як елемент цього протистояння, по відношенню до України. То ж, проведення артилерійських атак та потужних обстрілів у зоні зіткнення, використання забороненої «мінськими домовленостями» зброї, та активізація підготовки до масштабної війни слід розглядати у контексті загострення протистояння Росії з Заходом. Крім прямого воєнного тиску на Україну Росія розширила ведення підривної війни, використовуючи як технології масового впливу (як «Хода», про яку буде сказано нижче), так і приховані залучення українських громадян. Йдеться передусім про залучення бізнесменів, конструкторів, інженерів та загалом інтелектуальну ланку населення, - цим людям пропонується матеріальні стимули та альтернативну перспективу реалізації на вигідних умовах. Що стосується загального контексту протистояння, то Росія, як і раніше, використовує «підготовлених спікерів» для різних аудиторій (наприклад, активність радника Путіна Сергія Караганова, про ще детальніше буде сказано нижче), так і «форматні» інформаційні послання Заходу. До останніх можна віднести збільшення активності РФ в Арктиці (одразу після саміту НАТО про це повідомив Пентагон), та також заяви уповноважених представників РФ про створення нової балістичної ракети (російські «Известия» 14 липня навіть припустили, що ракета створюється під перспективні атомні підводні човни п'ятого покоління "Хаскі"). То ж слова гендиректора і головного конструктора Російського державного ракетного центру імені академіка Макєєва Володимира Дегтяря слід інтерпретувати як заготовку «підготовленого спікера». Нагадаємо, промисловець зазначив: «На даний момент ми виконуємо кілька контрактів з Міноборони з розробки сухопутних і морських балістичних ракет. Це нова важка балістична ракета "Сармат" для поновлення сухопутного угруповання, а також дослідно-конструкторські роботи по новій перспективній машині.»

 

Зі свого боку, НАТО, фактично залишаючи наодинці з ворогом Україну, досить впевнено оперує підготовкою оборони по кордонах самого Альянсу. Фактично, незважаючи на чисельні погрози, НАТО не залишає Росії можливості здійснення відкритого нападу на одну з країн-членів. Хоча російські спікери погрожують країнам Балтії, ситуація навколо Туреччини продемонструвала неготовність Москви до лінійних військових дій з країнами НАТО. Однак це зовсім не виключає можливості проведення військової операції проти України (як і проти іншої держави, що визначена в зоні інтересів Росії). Таким чином, сучасним викликом для України стає не тільки той факт, що небезпека війни залишилася, але й певна стриманість країн НАТО по відношенню до допомоги Україні у військовій протидії Росії.

 

Головні ризики військового характеру

 

З одного боку, можна констатувати, що найближчим часом масштабна воєнна операція з використанням регулярних частин російської армії та авіа- і ракетної техніки не відбудеться. Однак характер та темпи підготовки Росії до війни створюють цілком нові можливості у оперативності приведення військ до повної готовності до наступу. Це можна розглядати як новий виклик Україні, оскільки протягом останніх двох років ВПК України готувалося до війни третього покоління, відмовляючись від зусиль досягти у найкоротші терміни спроможностей ведення безконтактної війни.

 

b14384180431455Не в останню чергу спостереження за напрямками зусиль українського ВПК (а це передусім дипломатичний фронт) у створенні військового важелю та їх аналіз дозволяють ворожій стороні безкарно вдаватися до потужних атак формату червня – початку липня ц.р. Більше того, як елемент залякування частіше використовується обстріли цивільних будинків та об’єктів. В результаті, за повідомленням Управління з координації гуманітарних питань ООН, унаслідок загострення бойових дій на Донбасі різко збільшилася кількість жертв серед мирного населення – як загиблих, так і поранених. Збільшилася й кількість підривів на вибухових пристроях, що свідчить про збереження російсько-терористичним угрупованням на сході України зберігати тактику малих за масштабом операцій, спрямованих на постійні втрати з боку сил оборони України.

 

Головна проблема українського військово-політичного керівництва (ВПК) – небажання через побоювання військової активності Росії перейти до активної оборони, що спричиняє загибель та поранення великої кількості людей. Ця проблема є наслідком стриманого ставлення ВПК до реальних зусиль у бік підготовки потужної оборони, включно створення професійної армії, військ територіальної оборони, посиленого інвестування виробництва зброї та підготовки ОПК до масштабного військово-технічного співробітництва з країнами Заходу.

 

Небезпідставно українське питання виникає на порядку денному у перемовинах керівництва США та Росії. Зокрема, так було й напередодні саміту НАТО. Перед візитом держсекретаря Дж.Керрі до Києва президент США Барак Обама в черговий раз закликав в телефонній розмові президента РФ Володимира Путіна вжити заходів для припинення суттєвої ескалації бойових дій на Донбасі. Скоріш за все, заклик пов'язаний із черговим актом залякувань з боку керівництва Росії. Нагадаємо, що за день до телефонної розмови президентів голова Міністерства закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив про «існування намірів спровокувати повномасштабні бойові дії на Донбасі». Тобто фактично езоповою мовою зазначив про можливість ескалації конфлікту. Серед іншого, аналітики розглядають таке послання Лаврова як натяк, що Росія не відступиться від реалізації інтересів на територіях колишнього СРСР, а може й, у країнах Балтії та Центральної і Східної Європи. Для України цей меседж недвозначний: країна залишається вразливою та незахищеною від російської загрози.

 

З іншого боку, для Києва залишається важливою та чи не єдиною зачіпкою створена і підтримувана система моральної підтримки й підбадьорення з боку НАТО. Певна тактична вдача полягає у тому, що лідери НАТО все ж спромоглися домовитися дотримуватися єдиної політики стримування і діалогу з Росією. В результаті напівміра або паліативне досягнення виглядає так: Варшавська декларація НАТО офіційно закликає Росію скасувати незаконну і незаконну самопроголошену «анексію» Кримського півострову, яку країни НАТО «не визнають і не будуть визнавати». Крім того, країни Альянсу офіційно висловили особливу стурбованість переслідуванням і дискримінацією кримських татар та інших членів місцевих громад. Це також стає додатковим стимулом для збереження режиму санкцій – навіть за умов розширеного діалогу з Москвою.

 

Досить вагомим є визнання на офіційному рівні НАТО, що міжнародні спостережні організації фактично не мають можливості виконувати функцію захисту прав людини. Крім того, безперечним подразником для НАТО стала безпрецедентна мілітаризація Криму з відповідними планами щодо подальшого нарощування військового потенціалу в чорноморському басейні.

 

Зі свого боку Альянс вже посилив присутність у Балтійському, Чорному й Середземному морях. НАТО втричі наростило контингент своїх сил реагування, збільшивши його до 40 тис. осіб. Додаткові підрозділи та озброєння НАТО з’явилися у Туреччині, Польщі, країнах Балтії.

 

Таким чином Україна опинилася на перетині двох потужних військових машин. Крім того, військові фахівці вже помітили активність російських військ на непідконтрольній Україні території, що пов’язують з відпрацюванням бойовою злагодженістю. Так чи інакше, тиск на Україну помітно зріз, а небезпека війни вперше у поточному році наблизилася до близької реальності.

 

Виклики для України на міжнародній арені

 

Головною подією міжнародної арени став саміт НАТО, а для України – затвердження 9 липня країнами-членами Альянсу нового Комплексного пакету допомоги для України для реформування оборонного сектору. Ініціатива НАТО повинна об'єднати радників, країн-членів Альянсу для активізації проведення реформ сектору безпеки та модернізації Збройних сил, і всі трастові фонди, створені союзом для України. Серед іншого, запропоновано допомогу Україні у таких сферах як кіберзагрози, лікування поранених солдатів і розмінування. З одного боку, Комплексний пакет допомоги є дієвим і вагомим інструментарієм реформ та практичної взаємодії України з НАТО, з іншої, обережне попередження слабкості та гальмування у багатьох сегментах сектору безпеки. Однак підтримка ніяк не пов’язана із поставками летальної зброї або прямою військовою допомогою, оскільки НАТО, особливо після збиття російського бойового літака турецьким ВПС, обрало курс на зменшення конфронтації з Росією. То ж не дивно, що натяк на можливість постачати летальну зброю Україні країнами-членами НАТО – поза НАТО по суті є увімкненим червоним світлом для таких постачань.

 

160716 ВИР 1Зазначаючи, що Україна, незважаючи на існуючу корупцію, досягла прогресу у реформах, зокрема в оборонній сфері, НАТО сигналить: в разі відсутності прогресу реформ можливе прохолодження з Україною. Крім того, найбільш негативним моментом саміту стало визнання, що НАТО буде продовжувати діалог з Росією. Ухвалене рішення розширити особливе партнерство України та НАТО також значною мірою продиктовано власним інстинктом самозбереження. Отже, на цей час неможливо переконливо казати, чи Брюссель намагатиметься зберегти Україну як сіру зону між своїми кордонами на підвищеною небезпекою зі сходу, чи наважиться приєднати Україну до створеної системи безпеки. Той факт, що Україні не повторено тезу Бухарестського саміту про можливість повного членства в Альянсі, а також дивна відсутність практичної площини співробітництва, зокрема, військово-технічного, свідчить: на сьогодні Україна залишалася прошарком простору, що забезпечує безпеку європейським країнам НАТО. Для України добре, що це рішення проміжне й неостаточне. Підтвердженням цього є вимога: отримання Україною статусу в партнерства з розширеними можливостями через Програму розширених можливостей (Enhanced Opportunities Programme) потребує проведення реформ, узгоджених з НАТО в рамках Стратегічного оборонного бюлетеня.

 

Показовою заявою стала промова канцлеру ФРН Ангели Меркель, яка, зокрема, позначила, що «немає перемир'я в Україні, але воно є умовою для проведення дійсно виборів та просування політичного процесу». Це, якщо відкинути прямий контекст слів та вдатися у їх аналіз, демонструє: за певних умов країни НАТО готові до компромісу з Росією за рахунок інтересів України. Обмовився й держсекретар США Керрі, зазначивши, що «Україна доклала величезні зусилля для виконання «Мінську» і почала процес надання спеціального статусу, децентралізації, амністії, і готова зробити більше, якщо відбудеться просування в сфері безпеки». Цими словами він визнав факт обговорення з президентом України Порошенком так званого «спеціального статусу». Цікаво, що Керрі обмовився двічі, що помітили журналісти. А саме, Керрі зазначив буквально наступне: «Ми готові вітати нових членів, коли вони будуть готові. Як сказав Петро Порошенко, у країни ще довгий шлях реформ в оборонному секторі. ... І він сам сказав, що і він, і ваша країна ще не прийняли рішення, чи хочуть вони подавати заяву на членство до НАТО». Чи є такі слова Порошенка результатом спільно виробленого з США рішення (з метою не дратувати Путіна, звісно), невідомо. Однак в цілому це неприємний симптом. Тим більше, що Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та соціологічна служба Центру Разумкова позначили, що на сьогодні 78% громадян нашої країни підтримали б вступ України до Північноатлантичного союзу.

 

Серед подій, які заслуговують на увагу, слід назвати 25-у щорічну сесією Парламентської Асамблеї (ПА) ОБСЄ (5 липня), яка прийняла дві важливі резолюції, ініційовані членами Постійної делегації Верховної Ради України в ПА ОБСЄ. Йдеться в тому числі про «Порушення прав людини і основоположних свобод в Автономній Республіці Крим і місті Севастополь».

 

Ще однією значимою подією став візит в Україну канадського прем’єра Джастіна Трюдо. Незважаючи на позитивні рішення у площині економіки, Канада не висловила готовності постачати зброю в Україну. Прем’єр Трюдо позначив, що його країна допомагатиме підготовкою бійців, і ця відповідь віддзеркалює відношення усіх країн Заходу до України.

На цьому тлі слід відзначити декілька неприємних подій, пов’язаних із неспроможністю Заходу організувати ізоляцію хазяїна Кремля. Так, оглядачі вже назвали «кінцем "льодовикового періоду"» у відносинах Москви й Анкари через покращення відносин двох країн. Незважаючи на те, що в Росії провели з цього приводу цілу інформаційну операцію, нав’язавши населенню думку про «вибачення» президента Туреччини Ердогана. Другий візит – поїздка президента Росії Путіна до Фінляндії викликала ще більше запитань. Путін використав перемовини з фінським колегою Саулі Нііністо для підтримки позицій Москви, включно щодо України.

 

Виклики в інформаційно-психологічній площині

 

160716 ВИР 4Росія на тлі рішень саміту суттєво активізувала інформаційно-психологічний вплив, використовуючи в тому числі українські телеканали. Зокрема, митрополит Онуфрій закликав із 9 липня усіх вірних Української православної церкви Московського патріархату взяти участь у так званій молитовній ході. Хода, яка налічує понад 10 тисяч осіб, стала масованим антиукраїнським заходом. За планом Хода має торкнутися всіх частин України, а на сайті УПЦ МП детально розписано відповідні схеми розроблених у Росії маршрутів. Заплановано, що 27 липня, напередодні святкування Дня Хрещення Київської Русі означені Хресні ходи зустрінуться в Києві на Володимирські гірці й разом підуть до Свято-Успенського собору Києво-Печерської лаври, де і відбудуться богослужіння. Однак проблема у тому, що ідеологія Ходи пронизана закликами «Проти війни», тобто, через Церкву Москва намагатиметься навчати українців, як не захищати власну країну від нею ж розв’язаної війни. Показово, що спікер Верховної Ради Андрій Парубій вже висловив застереження, вказавши на «стягування провокаторів із забороненою екстремістською символікою і з символікою країни-агресора». Парубій уточнив, що в ході беруть участь послідовники проросійських так званих козачих організацій і молоді люди спортивної статури, які раніше брали участь у рейдерських атаках і провокаціях із захопленнями храмів.

 

Ось які симптоматичні цитати надав «День» (11 липня): «Ворог розробляє плани дестабілізації всередині країни через створення штучної політичної кризи з безладом на вулицях, — говорить спікер парламенту. — Ми з вами стаємо свідками того, як одна з релігійних організацій, що має свій духовний центр в країні-агресорі, мобілізує велику кількість своїх вірян і стягує їх до Києва 26 липня, називаючи це мирною Хресною ходою».

Народний депутат і лідер групи «Інформаційний спротив» — Дмитро Тимчук — у свою чергу повідомив, що у «ДНР» і «ЛНР» священики УПЦ МП агітують людей доєднатись до згаданої ходи для походу з Донбасу на Київ.

 

Одіозний проросійський посіпака Олег Царьов оприлюднив заяви про те, що Київ треба «тримати в страху», щоб зберегти Лавру під впливом Московського патріархату. Страх — це те шило, яке тримає ворог у нас під ребром для того, щоб ми не робили зайвих рухів. Інша ціль — картинка «мирного люду проти війни».

 

Значною проблемою є те, що влада України не має нелінійних, асиметричних рішень щодо протидії таким заходам.

 

Ще одну потужну операцію інформаційно-психологічного впливу було проведено радником Путіна Сергієм Карагановим. В інтерв’ю газеті «Шпігель» (12 липня) він вдався до прямих залякувань щодо війни з країнами Балтії. Зокрема, у відповіді на запитання видання щодо причин скупчення військ НАТО в балтійських країнах Кагаранов, серед іншого, зазначив: «Ви хоч собі уявляєте, що трапиться з цими військами в разі, якщо дійсно буде мати місце відкрита конфронтація. Це ваша символічна допомога балтійським країнам, не більше. Якщо НАТО почне агресію по відношенню до країни, яка має такий атомний арсенал, як наша - ви будете покарані».

 

Крім того, важливо звернути увагу на те, що й сам «Шпігель» каже не про війну в Грузії і в Україні, а про «кризу» у цих країнах. Що свідчить про стриманість навіть на рівні лідерів громадської думки та ЗМІ визнавати реальність російсько-української війни.

 

Виклики у площині економіки

 

40% офіційного ВВП - такий рівень тіньової економіки в країні, говориться в спеціальному дослідженні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Це вказує на значні розбіжності сприйняття ситуації владою та населенням України. А також, на відсутність реалістичних підходів діючої влади у сфері формування умов для прозорого бізнесу.

 

Україна і Канада 11 липня підписали Угоду про створення зони вільної торгівлі. Експерти вже назвали документ компенсацією за відмову Канади допомагати у реальній площині протидії України зовнішньому агресору.

 

Верховна Рада України дозволила авіабудівникам створювати спільні підприємства за кордоном, за винятком Росії і країн, проти яких введені санкції. Це є позитивним рішенням, з огляду на те, що мали місце відмови західних компаній від співпраці та реалізації масштабних проектів з Україною.

 

Однак це є напівмірою, враховуючи очікування Заходу на створення в Україні прозорих умов співробітництва. Нагадаємо, що управляння чутливим сектором відбувається в «ручному режимі», прихованому від громадськості.

 

Світові ціни на нафту пішли вниз 11 липня: Brent подешевшав на 1,50%, до $ 46,06 за барель.

 

Основні виклики всередині держави

 

Значну критику експерти та громада висловили по відношенню до неготовності української влади подати заявку щодо вступу до НАТО. Оглядачі переконані: не можна дозволити, щоб частина суспільства розчарувалася в русі України в НАТО, оскільки саме в забезпеченні безпеки прихильники вступу вбачають логіку інтеграції в альянс.

 

Яскравою промовою, яка віддзеркалює думки значної частини експертного співтовариства, стали слова відомого експерта, директора Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії України Григорія Перепелиці (газета «День», 7 липня). «Країна готова до членства у НАТО, і це демонструють соцопитування. Інша справа, що сам Порошенко не готовий до цього — власне в цьому полягає проблема. В цьому контексті політика нинішнього Президента відносно НАТО мало в чому відрізняється від політики Януковича. Різниця тільки в тому, що останній офіційно закріпив позаблоковий статус, підтвердивши юридично, що Україна не бажає вступати до Альянсу, а кланово-олігархічні інтереси, які він репрезентував, розходяться із цінностями НАТО. Порошенко цього хоч і не закріпив юридично, але він репрезентує ті ж самі інтереси, тому виступає проти членства України в Північноатлантичному альянсі. Дуже прикро, що Президент, відповідаючи за національну безпеку і оборону, фактично не виконує цього конституційного обов’язку. До цього часу безпековий курс України залишається невизначеним. А камуфляж про «набуття критеріїв НАТО» (але ми не будемо його членами через те, що ми нібито не готові) взагалі нагадує політику РФ. У відносинах із НАТО Росія так само декларувала набуття стандартів Альянсу. В той же час Порошенко, як Верховний головнокомандувач не робить майже нічого для зміцнення обороноздатності країни, і в цьому є велика проблема, бо наша обороноздатність послаблюється. І в умовах, коли ми фактично є жертвами російської агресії, ми відмовляємося від системи колективної оборони. Це або повний абсурд, або прихована капітуляція перед Росією» (http://day.kyiv.ua/uk/article/podrobyci/suspilstvo-za-nato-vlada).

Джерело

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues