160613 5 1Агресивна зовнішня політика Росії, яку можна спостерігати протягом останніх двох років, змусила східноєвропейські країни кардинально переглянути своє ставлення до питання безпеки і оборони. Однією з таких є Румунія, яка сьогодні досить занепокоєна наближенням агресора до своїх кордонів і робить все максимально можливе для мінімізації негативних наслідків цього.

В той же час, перспектива мати з Росією спільні кордони, призвела до того, що після більш ніж 20 років прохолоди, у відносинах двох сусідів України і Румунії нарешті настало потепління, яке при правильному використанні, може перерости у стратегічне партнерство. Про ці та інші питання, Defense Express поспілкувався з експертом з питань безпеки і міжнародних відносин Румунського Енергетичного Центру Георге Вісаном.

 

Пане Вісан, яким сьогодні є румунське бачення системи безпеки в Східній Європі?

Румунія бачить східноєвропейську систему безпеки з основою, яка була в ній закладена до війни в Україні: повага національного суверенітету, повага міжнародних кордонів, дотримання міжнародних норм і Статуту ООН, а також вирішення суперечок та конфліктів шляхом дипломатичного діалогу і міжнародного права. Крім того, в якості основної запоруки безпеки в Східній Європі, Румунія вважає євроатлантичну інтеграцію.

 

160613 5 2Чи достатнім в сьогоднішніх умовах є наявність такої організації, як НАТО для забезпечення безпеки в Східній Європі? Чи потрібні додаткові регіональні союзи?

Членство в НАТО та стратегічне партнерство зі Сполученими Штатами є однією з ключових запорук безпеки Східної Європи і, зокрема, Румунії. При цьому, в сьогоднішніх умовах, з точки зору безпеки та оборонної політики Бухарест більше спирається на свої відносини з Вашингтоном, ніж на НАТО. За останні 20 років Румунія проявляла мало інтересу до регіональних механізмів безпеки. На даний час Румунія працює з Польщею для посилення присутності НАТО на своєму східному фланзі. Також Румунія працює з Туреччиною в питанні безпеки в Чорному морі. В цьому питанні Анкара є головним регіональним стратегічним партнером Бухареста. Окрім проекту з формування флотилії НАТО в Чорному морі, Румунія більше не бере участі в жодному іншому безпековому чи оборонному регіональному проекті всередині Альянсу.

 

Як Румунія оцінює заходи НАТО зі стримування на її східному фланзі? Чи є вони адекватними до ризиків і загроз в регіоні?

На сьогодні існує явна необхідність посилення присутності НАТО на своєму східному фланзі. Сполучені Штати визнали, що існують значні прогалини в плані присутності Альянсу на Сході, коли на початку 2016 року оголосили про збільшення в чотири рази бюджету на Європейську ініціативу (European Reassurance Initiative). Румунія хотіла б бачити постійну присутність НАТО на східному фланзі. Проте це буде можливо після саміту НАТО у Варшаві, й то з певним обмеженням, а саме: може відбутись збільшення непостійної присутності американських і союзних військ. Що стосується можливого складу контингенту НАТО в східноєвропейських країнах, то найбільш ймовірно його основу складатимуть підрозділи збройних сил Польщі, Румунії посилені підрозділами США та інших союзників, які знаходитимуться там на ротаційній основі.

 

160613 5 3В чому полягає запит Румунії на постійну військово-морську присутність НАТО в Чорному морі? Чи зможе вона забезпечити безпеку Румунії та регіону?

Основною метою запиту Румунії стосовно військово-морської присутності НАТО в регіоні є стримування Росії і відновлення регіонального військового балансу. Оскільки анексія Криму і як наслідок, перетворення Чорного моря на зону з обмеженим доступом, стали безпосередньою загрозою безпеці регіону.

 

Чи мала військова агресія Росії в Україні вплив на безпекову і військову політику Румунії (як це мало місце, наприклад, в Україні і в Польщі)?

Війна між Росією і Україною мала прямий і безпосередній вплив на оборону і безпеку Румунії. По-перше вона підкреслила крихкість міжнародної системи. Вперше за більш ніж 60 років, з’явився прецедент, який продемонстрував, що кордони в Європі можуть бути змінені за допомогою військової сили.

 

По-друге, була продемонстрована важливість інвестицій в оборону. Через економічну кризу протягом 2010-2014 років Румунія виділяла близько 1% від ВВП на оборону, а на практиці витрачала ще менше. Це, в свою чергу, означало здійснення лише декількох оборонних закупівель та проведення малої кількості заходів з бойової підготовки. Проте, після російської агресії в Україні витрати на оборону почали поступово збільшуватись, хоча вони досі перебувають на рівні нижче 2% ВВП. В той же час кількість військових навчань, як національних, так і міжнародних, зросла в геометричній прогресії: лише в 2015 році відбулось 400 військових навчань. Відповідно до прогнозів, починаючи з 2017 року Румунія буде витрачати 2% свого ВВП на оборону, і такі витрати будуть здійснюватись протягом наступних 10 років.

 

По-третє, війна в Україні показала близькість агресивної і непередбачуваної Росії до кордону Румунії, що є можливим через зростання її впливу у Молдові. А втручання Росії у внутрішні справи в Молдови, поряд з військовою агресією в Україні є для Румунії неприйнятним.

 

Нарешті, війна в Україні показала важливість належності Румунії до потужної системи колективної безпеки і підтримання тісного безпекового і оборонного партнерства зі Сполученими Штатами. Без цих елементів Румунія була б в набагато складнішій ситуації, ніж сьогодні.

 

160613 5 5Чи повинні Румунія й Україна розвивати в нинішніх умовах набагато тісніше військове і військово-технічне співробітництво? Чи буде воно ефективним?

У поточному регіональному та міжнародному контексті Румунія і Україна повинні активізувати свою військову співпрацю. Однак я не впевнений, що це відбудеться в найближчій і середньостроковій перспективі, враховуючи особливості двосторонніх відносин. Після розпаду СРСР Україна і Румунія не мали бажання налагоджувати тісні двосторонні відносини. Зокрема, яскравим прикладом того, якими були україно-румунські дипломатичні відносини до 2014 року, була суперечка стосовно розмежування в Чорному морі. Ще одним досить відомим і суперечливим питанням двосторонніх відносин були права румунської меншини в Україні. Крім того, не виключено, що в Україні досить насторожено сприйняли втуп Румунії до НАТО і ЄС.

 

Після 2014 року відмічається поступова розрядка між Румунією і Україною, але я б не назвав сьогоднішні відносини тісними. На сьогодні, безумовно, існує перспектива для їх покращення, і агресія Росії є хорошим аргументом для розширення співпраці з точки зору політики безпеки і оборони. Поряд з цим між Києвом і Бухарестом залишається певна недовіра, яку ще необхідно буде подолати.

 

Що стосується двостороннього військово-технічного співробітництва, то воно в короткостроковій і середньостроковій перспективі навряд чи буде дуже активним. Румунія є членом НАТО і, отже, більша частина її військових закупок буде здійснюватись в країнах-партнерах по Альянсу. З іншого боку, і Україна, і Румунія могли б отримати певну вигоду з військового співробітництва. Зокрема, румунським військовим повинен бути дуже цікавий досвід їх українських колег, який вони отримали на Донбасі.

 

Розпитував Ігор Федик, DefenseExpress

Київ-Бухарест-Київ

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues