СагайдачнийУчасть фрегату «Гетьман Сагайдачний» в антипіратських операціях НАТО «Океанський Щит» та Європейського Союзу «Аталанта» стала визначною подією в історії молодого українського флоту, підсумком цілого періоду його розвитку і багаторічної наполегливої роботи військових моряків в умовах хронічного недофінансування наших ВМС.

 

Необхідність долучення України до участі в міжнародних антипіратських операціях набула актуальності після захоплення сомалійськими піратами 25 вересня 2008 р. на відстані 160 миль від узбережжя Сомалі українського транспортного судна «Фаїна», що прямувало до Кенії з експортним вантажем озброєння (в т.ч. 33 танки Т-72). Команда судна, що складалася з 20 осіб, в тому числі двох громадян РФ (в т.ч. капітан, що помер від серцевого нападу на другий день), одного громадянина Латвії та 17 громадян України, опинилася в заручниках, а справа їхнього звільнення одразу ж набула великого розголосу міжнародного масштабу.

 

У справі визволення «Фаїни» ми були змушені покладатися лише на скромні можливості власних спецслужб та військові кораблі західних партнерів, що діяли у рамках затвердженої 10 грудня 2008 р. антипіратської операції ЄС «Аталанта». Спільними зусиллями судно звільнили і 5 лютого 2009 р. «Фаїна» у супроводі корабля ВМС США прибула до порту призначення.

 

Після досягнення в другій половині 2013 р. домовленості щодо участі України в міжнародних антипіратських операціях, 24 вересня 2013 р фрегат «Гетьман Сагайдачний», маючи на борту вертоліт Ка-25ПР і підрозділ спеціального призначення, вийшов із Севастополя для участі в міжнародних антипіратських операціях під егідою НАТО та ЄС і районі Аденської затоки, Червоного моря та західної частини Індійського океану.

 

ТарасовКомандування українським 250-особовим національним контингентом на борту корабля здійснював контр-адмірал Андрій ТАРАСОВ, нині - начальник штабу-перший заступник командувача ВМС ЗС України, який погодився дати інтерв’ю для Defence Express.

 

- Якою була обстановка в районах проведення операцій?

- Якщо коротко, вона була дуже складною і нестабільною, водночас з активною піратською діяльністю, діяли кілька терористичних угрупувань, у т.ч. «Аль-Каїда» в Азії та «Аль-Шабаб» в Африці. У Ємені тривала громадянська війна, у Сомалі панувала повна анархія, за два тижні до проходу «Сагайдачного» Суецьким каналом там з мінометів обстріляли цивільне судно. Дуже складними виявилися і погодні умови. Адже Аденська затока - це місце з самою високою температурою морської води на Землі, тут найвищий рівень сонячної радіації, а вологість повітря сягає 98%. Карти узбережжя Сомалі та Джибуті взагалі не відповідали реальній навігаційній обстановці, а район плавання вважається одним з найскладніших через рифи, течії і складні погодні умови, що впливають на безпеку плавання. Тривалість походу, майже півроку, і інтенсивність виконання завдань - 80% в морі – це була перша такого плану повноцінна бойова служба українського корабля на рівні провідних флотів країн НАТО. Український фрегат діяв у складі багатонаціональних сил і повністю відповідав вимогам стандартів НАТО.

 

- Як виглядала участь українського національного контингента в операціях НАТО «Океанський щит» та ЄС «Аталанта»

- 12 жовтня фрегат увійшов до складу міжнародної тактичної групи та розпочав участь в операції НАТО «Океанський щит», керівництво якою здійснювалося з Нортвуду (Велика Британія). До складу групи спочатку входили також кораблі ВМС США (фрегат «Де Верт»), Норвегії (фрегат «Фрідтьйоф Нансен») і Данії (двкд «Есберн Снейр») під командуванням командора ВМС Норвегії Хенінга Амундсена. Після ротації їх замінили кораблі ВМС Іспанії (фрегат «Альваро де Базан») і Туреччини (фрегат «Геліболу») на чолі з іспанським контр-адміралом Єугеніо Діазом дель Ріо. В операції брали участь також патрульні літаки і підрозділ охорони суден, що доставляли гуманітарну допомогу до Сомалі.

 

У відповідності до вимог українського та міжнародного законодавства, до завдань українського національного контингенту під час участі в антипіратських операціях входили: спостереження за морським простором в районі патрулювання, демонстрація військово-морської присутності, захист торговельних суден, які прямують міжнародним рекомендованим коридором безпеки, від нападів піратів; розвідка у визначених районах вздовж північного узбережжя Сомалі з метою виявлення піратської активності, піратських баз, таборів тощо; опитування окремих суден щодо дотримання рекомендацій Міжнародної морської організації щодо запобігання захоплення судна піратами.

 

До наших завдань також входили знешкодження піратських плавзасобів, надання допомоги цивільним суднам у випадку піратської атаки, а також активний пошук морських піратів та знешкодження шляхом арешту плавзасобів, супровід суден ООН з гуманітарними вантажами тощо.

 

В рамках операції «Океанський щит» український фрегат провів на патрулюванні 59 діб, оглянув 14 риболовних суден, корабельний вертоліт здійснив 100 польотів, сприяв зупинці 8 швидкісних катерів тощо.

 

3 січня 2014 р. ми розпочали участь в операції «Аталанта» в північно-західній частині Індійського океану, включно з Аденською затокою. Командував силами операції французький контр-адмірал Ерве Блежен. До складу нашої тактичної групи кораблів також входили французький двкд «Сіроко» (флагман), німецький фрегат «Гессен», грецький фрегат «Псара» та іспанський патрульний корабель «Торнадо».

 

Звичайний ритм використання корабля в операціях – 10 діб в морі, 3 доби в базі – поповнення запасів, обслуговування матеріальної частини, короткий відпочинок, і знову 10 діб патрулювання. Це зазвичай вахти, тренування, навчання та артилерійські стрільби для підтримання готовності, підтримання в готовності матеріальної частини і, звичайно, пильність, увага і повна готовність до негайних дій. До речі, девіз нашого корабля - «Готові негайно!»

 

Кожного дня «коридором безпеки» проходило більше 50 великих цивільних суден, і це без урахування численних каботажних та риболовецьких суден, зазвичай це були дао, традиційні місцеві дерев’яні вітрильники. На таких, мабуть, Індійським океаном ходив ще казковий Сіндбад. Також в районі відчувалась військова присутність: ми зустрічали в морі кораблі і літаки Франції, США, Італії, Великої Британії, Німеччини, Пакистану, Ірану, Індії, Китаю, Південної Кореї, Японії та інших країн.

 

Під час патрулювання ми практикували «дружні підходи» до місцевих рибалок в профілактичних цілях, з метою виявлення піратської діяльності, а також для опитування про підозрілі судна. Адже піратів важко відрізнити від звичайних рибалок, вони користуються такими ж плавзасобами, до того ж, місцеві рибальські судна там зазвичай теж мають зброю, щонайменше по 2-3 автомати. Однак є і ознаки, за якими можливо виявити причетність до піратської діяльності. Таких підходів ми зробили близько тридцяти.

 

Загалом з 3 січня по 26 лютого 2014 р. в рамках операції «Аталанта» фрегат безперервно провів 37 діб на патрулюванні у потенційно небезпечних районах, доглядова команда здійснила огляд 4 підозрілих суден, а вертоліт виконав 50 польотів для повітряної розвідки та зупинки 2-х швидкісних катерів-порушників з повітря. Ми довели спроможність ВМСУ захищати торговельне судноплавство.

 

-  Чи доводилося українцям знешкоджувати реальних піратів?

- Так, довелося. Одного разу наш сигнальник на відстані 7 миль (майже 14 кілометрів) виявив одинокий човен, який виявився піратським катером «скіф». Пірати спробували відірватися від нас на швидкості 27 вузлів, тому ми змушені були розвинути максимальний хід і підняли вертоліт, який своїми рішучими та агресивними маневрами змусив піратський човен зупинитися. З наближенням нашого корабля пірати почали терміново скидати за борт зброю (автомати, РПГ) та піратське знаряддя (драбини, кішки). Доглядова команда ретельно оглянула човен та кожного із членів піратської групи. Їх сфотографували, зняли відбитки пальців, вилучили речові докази.

 

Вертолет

 

Пірати виявилися не такими бідними, як на перший погляд. В одного з них на мобільнику зберіглося СМС-повідомлення від електронного банкінку про рахунок за обід в одному з ресторанів Лондона на декілька тисяч фунтів стерлінгів, а в телефонній книзі були американські та британські номери телефонів. Все це ми передали командиру тактичної групи і воно було використане пізніше. Під час операції ми не мали затримувати піратів, натомість мусили знешкодити піратську групу, зробити її безпечною та відпустити. Проте, з використанням наших даних, двох піратів з цієї групи спецслужби затримали вже після висадки на берег.

 

ua- Час повернення «Гетьмана Сагайдачного» співпав з початком російської агресії проти України, повідомлялося про плани агресора перехопити фрегат на шляху додому. Як насправді проходило повернення?

- Завершальна частина походу завжди є найскладнішою, а цей період прийшовся на драматичні події в Україні: протистояння на Майдані, Революція Гідності, розстріл людей. Ці бурхливі події дуже хвилювали нас. Ми мали доступ до Інтернету та можливість спілкуватися з рідними, друзями в Україні. Ми бачили практично он-лайн події 20 лютого 2014 р. Надвечір того дня, з важким серцем, ми знялися з якоря на рейді Джибуті курсом додому. Вже в порту Суда на о. Кріт, куди прибули 28 лютого, довідалися про захоплення Верховної Ради АРК, а початок блокування росіянами наших товаришів на кораблях та в частинах Криму не залишав сумніву, що це війна. Вже тоді російська пропаганда розповсюдила фейк про ніби-то перехід фрегата на бік загарбників. Того ж дня у відповідь на російську брехню ми сфотографували «Сагайдачний» під Прапором України - це було на стоянці в Суді. Саме це фото потім розповсюдили провідні українські та світові інформаційні агенції.

 

Ще з ранку 2 березня я телефонував Березовському, як командувачу ВМС, а вже в обід довідався про його зраду. Тоді я припинив усі зв’язки з КП ВМС в Севастополі, вийшов на зв’язок з Головним командним центром Збройних Сил і перейшов в його пряме підпорядкування. Надвечір мене викликав на зв'язок в.о. Міністра оборони України адмірал Тенюх, який і затвердив рішення на повернення в Одесу. Після цього я вимкнув усі супутникові телефони, а радіостанції поставив в чергування на прийом. Не можна було виключати можливих провокацій з боку російського корабельного угруповання, розгорнутого на схід від о.Кріт, тому перехід до Турецьких проток здійснювали в режимі повного радіомовчання.

 

Я відверто довів до особового складу, що ми на порозі війни з Російською Федерацією, тому повинні бути готовими до бою з переважаючими силами противника. Я побачив у хлопцях рішучість і зосередженість. Вже вночі, в Егейському морі, ми зустріли військовий корабель, оголосили бойову тривогу, але потім розпізнали в ньому турецький корвет, дали відбій. Корвет супроводжував нас до протоки Босфор, де його змінив турецький фрегат. Посольство України попередило, що на березі Босфору нас вітатимуть співвітчизники. Ми підняли найбільший Державний Прапор України, який мали на борту. І дійсно, на березі протоки стояли люди з українськими та кримськотатарськими прапорами, вони нас вітали, ми давали сигнали тифоном і сиреною у відповідь. Було приємно, стало легше на душі. Таке не забувається.

 

Тільки з виходом в Чорне море за межі досяжності мобільного зв’язку я оголосив особовому складу, що кінцевим пунктом нашого походу є не Севастополь, а Одеса. Ще раз наголосив, що попереду нас чекає Чорноморський флот, спроможний будь на що, від провокацій до бою. «Сагайдачний» після піврічної бойової служби розвинув хід 27 вузлів та підтримував його декілька годин. Турецький фрегат відстав, а вранці 5 березня ми стали на якір на рейді Одеси. Наша одіссея завершилася.

 

- Що можна сказати про отриманий досвід участі українського національного контингенту в антипіратських операціях?

- Я особисто пишаюсь участю в цьому поході, це найяскравіша сторінка мого життя. Саме це є призначенням кожного військового моряка. Похід був успішним, отже про деякі його результати. Похід тривав 162 доби, пройдено більше 20 000 миль (це достатньо, що б обійти навкруги земну кулю). Проведено більше 20 бойових стрільб під час навчань. Відпрацьовували ми спільні дії і на «попутних» навчаннях (PASSEX) з іноземними кораблями - ВМС Норвегії, Данії, Китаю та Південної Кореї (без стрільб). Ми знешкодили одну піратську групу та зірвали одну спробу піратської атаки на цивільне судно. Хочу підкреслити, що за період нашого перебування в Аденській затоці зусиллями всіх кораблів різних країн (а це близько 30 одиниць) було знешкоджено лише три піратські групи, і одна з них саме українським кораблем. Це дуже непоганий результат!

 

Екіпаж отримав у поході безцінний практичний досвід, і це головний здобуток. Ми діяли у складі тактичних груп НАТО та ЄС, виконували усі завдання на рівних з іншими кораблями. На відміну від попередньої практики, багато моряків володіло англійською, навіть старшини-контрактники спілкувалися з портом та лоцманом. А кожен вахтовий офіцер корабля був здатний самостійно узгодити по радіо умови безпечного розходження із зустрічним іноземним судном. Не випадково командир тактичної групи 501 визнав український фрегат «Сагайдачний» найбільш результативним кораблем свого угрупування. Командири тактичних груп, до яких входив наш фрегат, відзначали гнучкість, швидкість і правильність прийняття рішень, впевненість дій та високу вмотивованість екіпажу «Сагайдачного». Дуже важливою була присутність українського корабля в небезпечному від піратів районі і для численних наших співвітчизників, що працюють на торговельних суднах. Вони дякували по радіо: «Спасибі, хлопці, за вашу службу. З вами спокійніше!». Це найвища нагорода. То ж, ми показали Україну з найкращого боку. А ще на щоглі українського корабля вперше майорів прапор Європейського Союзу. І якщо знов виникне необхідність участі в антипіратській операції, я впевнений, ми це зробимо. До того ж, не випадково, ЄС продовжив операцію «Аталанта» до 2016 р.

 

Для України завдання боротьби з піратами також залишається актуальним, з огляду на забезпечення безпеки експорту української зброї, як одного з важливих джерел поповнення державного бюджету. Адже більшість традиційних ринків української зброї – це країни Південно-Східної та Південної Азії і Східної Африки. Нарешті, Петро Порошенко, який побажав вітчизняній «оборонці» увійти до першої п’ятірки світових експортерів зброї, мав безпосереднє відношення до започаткування участі ВМСУ в операції «Аталанта» під час візиту до Лондону ще в якості міністра закордонних справ України.

 

Проте, для участі в подібних операціях ВМСУ потрібні кораблі океанської зони, здатні діяти в суворих кліматичних умовах. І це далеко не ракетні катери, про які так красиво розповідають деякі патріоти, а принаймні корвети, подібні до «Володимира Великого», будівництво якого на жаль, призупинено. Адже «Гетьман Сагайдачний» - єдиний поки сучасний корабель морської зони у складі ВМСУ - потребує як ремонту і модернізації, так і заміни на більш сучасний аналог. Це об’єктивна реальність, яку треба зрозуміти, особливо в контексті забезпечення власного експорту озброєння.

 

Розпитував Володимир ЗАБЛОЦЬКИЙ, Defense Eхpress

 

Повну версію інтерв’ю читайте в журналі Defense Express №5-6

 

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues