Туреччина, Пакистан та Саудівська Аравія сьогодні, 7 липня у Мецці уклали тристоронню оборонну угоду, яка передбачає, що напад на будь-яку країну-учасницю договору автоматично буде розглядатися як напад на всі три країни.
Фактично мова йде про створення надпотужного оборонного альянсу, побудованого на головному принципі НАТО. Підписання угоди можливо вважати певною несподіванкою, бо пройшло без публічного тривалого обговорення, інсайдів та витоків інформації.
Читайте також: Kratos назвав скільки може щорічно робити безпілотних винищувачів XQ-58 Valkyrie, які потенційно цікаві Україні
Хоча це справжній тектонічний зсув безпекової архітектури через сумарну військову силу всіх трьох країн. Особливо враховуючи те, що Пакистан має власну ядерну зброю та балістичні ракети середньої дальності. Але навіть конвенційні сили країн - величезна міць.
Зокрема Туреччина має 355-тисячні збройні сили. Турецькі сухопутні війська - це 260 тисяч військових, понад 2,3 тисячі танків, хоча й застарілих моделей, бо Leopard 2A4 лише 250, а також понад 7 тисяч інших бронемашин, включно з MRAP. Значна артилерійська складова - понад 1,7 тисячі великокаліберних систем, з яких близько 300 сучасних 155-мм Firtina.
Туреччина має вагомі військово-морські сили, маючи 13 підводних човнів, 17 фрегатів та 9 корветів, а також перший у світі дрононосець Anadolu, який спочатку мав бути авіаносцем для F-35B. Турецькі повітряні сили - це, в першу чергу, близько 260 багатофункціональних винищувачів F-16.
Також важливо додати, що Анкара зараз реалізує цілий ряд проривних для своєї оборонної промисловості проєктів. Вони включають створення власної міжконтинентальної балістичної ракети Yildirimhan, винищувача KAAN, повноцінного авіаносця MÜGEM, власного ЗРК великої дальності Siper тощо.
Саудівська Аравія, яка має колосальні фінансові ресурси, за кількісним та якісним складом збройних сил також є однією з основних сил у регіоні. Збройні сили мають чисельність у 257 тисяч. З них сухопутних сил лише 75 тисяч (ще 130 тисяч - нацгвардія), які мають на озброєнні близько 1000 танків, з яких близько 600 - M1A2S Abrams, понад 3,5 тисячі інших бронемашин, а також близько 500 одиниць великокаліберної артилерії.
ВМС Саудівської Аравії налічують 12 фрегатів та 4 корвети. А от основною ударною силою є повітряні сили: близько 150 багатофункціональних F-15S, що близькі до найновішого F-15EX, а також 71 Eurofighter Typhoon, на додачу - близько 70 чистих винищувачів F-15C/D та до 80 застарілих Tornado, а також 7 літаків ДРЛВ, включно з 5 E-3A Sentry.
Також Саудівська Аравія має найпотужнішу наземну компоненту протиповітряної оборони: 6-9 батарей Patriot PAC-3, ще 2 батареї PAC-2, а також повноцінні системи ПРО - THAAD, за які заплатили 15 млрд доларів. При цьому Ер-Ріяд не має дефіциту у коштах на оборону та може собі дозволити скуповувати фактично будь-яке озброєння, впираючись лише у політичні обмеження, як, наприклад, із F-35, які попри всі розмови законтрактовані так і не були.
Своєю чергою Пакистан, окрім ядерного статусу із, орієнтовно, 170 зарядами, має 660-тисячні збройні сили. З них 560 тисяч - сухопутні війська, що мають понад 2,5 тисячі танків, з яких половина - сучасні моделі, близько 3,5 тисяч інших бронемашин, а також понад 2 тисячі одиниць великокаліберної артилерії.
ВМС Пакистану - це 8 субмарин, 9 фрегатів та 2 корвети. А повітряні сили - справжній "зоопарк" з близько 360 винищувачів, який детально був розібраний на тлі боїв з Індією у травні 2025 року. Але головна сила - 150 китайсько-пакистанських JF-17 та лише 20 чисто китайських J-10CE, на рахунку яких збиті заявлено Rafale, МиГ-29 та Су-30МКИ.
Загалом збройні сили Туреччини, Саудівської Аравії та Пакистану налічують понад 1,2 млн осіб. З них сухопутних сил 1 млн осіб з приблизно 5,8 тисяч танків, з яких 2 тисячі можливо назвати сучасними, близько 14 тисячі інших бронемашин, 4,2 тисячі одиниць великокаліберної артилерії. ВМС трьох країн: 21 підводний човен 38 фрегатів, 15 корветів. Повітряні сили налічують близько 1 тисячу винищувачів.
Тобто загалом мова йде про надпотужний регіональний оборонний союз, кожен член якого має свої точки безпекової напруженості. А найбільшими з них є проблемні відносини Пакистану та Індії, які торік переросли у прямі бойові дії. А також Туреччини та Греції. В той час, коли якраз укладання цього союзу може змусити Іран відмовитись від будь-яких ударів по Саудівській Аравії.
Читайте також: "Мангали" на ядерній палиці Кремля, рашисти так бояться українських дронів, що навіть за 7200 км ховають свої атомні підводні ракетоносії, тож що видно з космосу
