На початку 1960-хх років Королівські ВПС Великої Британії проводили доволі специфічний експеримент, в рамках якого вони проводили навчальні бої між реактивними винищувачами Lightning та поршневими "Спітфайрами", кілька одиниць яких дивом вціліло до того часу в стройовій експлуатації.
Історія насправді дуже цікава, і може бути актуальною в контексті роботи Сил оборони України по застосуванню легкої авіації проти російських БПЛА, в тому числі реактивних.
Читайте також: Поки британці не перейшли на E-3 Centry, то в ролі AWACS використовували поршневого "динозавра" Shackleton AEW2
Деталі по цій історії можна прочитати зокрема на сайті Key.Aero, ми звідти виділимо базові моменти. Моделювати бої "реактивний винищувач проти поршневого винищувача" британським військовим на початку 1960-хх років довелось через конкретну перспективу воювати на своїх реактивних винищувачах проти поршневих P-51 Mustang, які тоді використовувала Індонезія.
Індонезійці тоді вели бойові дії проти Малайзії, котра була учасником Британської Співдружності. Тому в Лондоні розглядали варіант надіслати свою реактивну авіацію для захисту малайзійських партнерів.
Як "спарринг-партнерів" логічно було б використовувати ті самі "Мустанги", але таких літаків у британців на початок 1960-хх років не залишилось зовсім. Натомість були "Спітфайри", тому їх і використали навчальних боїв, які тривали орієнтовно з січня по квітень 1964 року.
Перші практичні польоти показали, що перевага реактивних винищувачів по швидкості над поршневими у ближньому бою майже нічого не дає - якщо «Лайтнінг» збавляв швидкість, то одразу ставав вразливим до вогню бортових гармат на поршневих винищувачах.
Окремо неприємно виглядав сюрприз, що навіть наявність ракетного озброєння не давала переваги - інфрачервона ГСН просто "не ловила" тепловий слід від поршневого "Спітфайра", тому все рівно довелось би наближуватись до цілі на дистанцію вогню з бортових гармат.
Практика Корейської війни 1950-1953 років підказала британцям вихід у цій ситуації: якщо атакувати з набором висоти в нижню напівсферу, то будь-який літак в ближньому бою не зможе швидко увернутись, особливо якщо мова про різницю в швидкостях.
Але пілотам британських "Лайтнінгів" такий тактичний прийом, "обкатаний" на поршневих "Спітфайрах", застосовувати проти індонезійських P-51 Mustang не довелось: в Лондоні спочатку не поспішали з відправкою своїх літаків для прикриття Малайзії, а у 1966 році бойові дії між малайзійцями та Індонезією припинились.
Окрім цікавого воєнно-технічного курйозу, ця історія підказує нам наступну логіку: при бойовій роботі проти ворожих БПЛА, зокрема реактивних, для нашої легкої авіації може бути вразливою якраз нижня напівсфера, куди рашисти можуть спробувати бити своїми засобами в навздогін, у нижню напівсферу. І це може стати окремим викликом, який доведеться враховувати у роботі наших "літаючих "Шахедобійок"".
Іван Киричевський, військовослужбовець 413 полку СБС "Рейд", експерт Defense Express
Читайте також: RUSI пише, що ЗСУ проти реактивних "Шахедів" використовують навіть PC-9 з "мініганами", і це теж цікавий варіант
